?

Log in

No account? Create an account

Мнение о том, что, с точки зрения психиатра, не существует психически здоровых людей, есть лишь недообследованные, довольно расхожее. Впрочем, о понятии нормы в психиатрии я уже вам рассказывал — есть, есть такое. Теперь же хочу предложить вашему вниманию то, какими видятся критерии психологического здоровья психотерапевту. 

Read more...Collapse )

Кирилл Данильченко ака Ронин
Баллада о подвале и не только
В конце июня неизвестные патриоты отдельных районов Луганской и Донецкой областей в квартире города Снежное оглушили и эвакуировали на большую землю начальника ПВО «Славянской бригады» Владимира Цемаха. Конечно, «начальник ПВО» — громкие слова. Комроты ПВО Снежное, до этого ротный у Стрелкова, за спиной Афганистан ещё в СА. Но зато он любил давать интервью про сбитый «Боинг» и был «человеком, известным в Новороссии». Поэтому его, пускающего слюни и сопли, в каталке провезли по подложным документам как поражённого инсультом пенсионера. Теперь у обычного пенсионера есть феерическая возможность побывать в городе Киеве, матери городов русских, за счёт украинского бюджета, а возможно и выиграть главный приз — путёвку в Гаагу.



Владимир Цемах ещё не знает о путёвке в СА

Владимира Цемаха в принципе будет интересно послушать подробно. Как «Стрелы-10» и ПЗРК пачками появились в Славянске? Как катались через границу «Буки»? И как в целом снабжалось это дело в горячем 2014 году? Кроме того, ходят упорные слухи, что подполковник Владимир не единственный, кто оценил украинское гостеприимство за последние несколько месяцев. Ну да настанет время — напишем и об этих скромных туристах. Операция уровня лучших спецслужб планеты — вывезти пленного через кишащую контрразведчиками и полицией коллаборационистов линию соприкосновения в непризнанной республике с комендантским часом. Как бы то ни было, но это уровень. Это не взорвать Яндарбиева, попасть на камеры, арестовывать спортсменов, потому что горит очко, и платить выкуп Катару. И не мазать ручку ОМП в Великобритании, потом рассказывая «так точно, товарищ партнёр половой» на весь мир.



Счастливый обладатель тура

Незаметно и совсем без пафоса под экскурсию для полковника прошла круглая дата — пятилетие референдума в мае и пятилетие отмены «одностороннего перемирия» в 2014 году в конце июня. Когда власти Украины поняли, что никто с нами договариваться не собирается, а россияне так и будут гадить, сбивая самолеты и набегая на блоки, делая круглые глаза, что это не Кремль. И нужно говорить о мире с наркоманом Пономарёвым. Самое время подвести итоги. За 5 лет можно вполне понять, куда движется цирковое училище имени Арсения Моторолы в виде двух огрызков на востоке.

Что получили граждане Украины, которые поверили Кремлю и байкам про референдум, а не наступили на педаль, как только увидели чеченцев, осетин из «пятнашки» и прочий российский сброд? Ведь будем откровенны — кроме живущих на оккупированной территории бабушек, там есть и другой контингент. Люди, которые топтали украинские флаги и конфеты, плевали в пленных на камеру и жгли паспорта, улюлюкая про «народную республику». Кто-то работает в прокуратуре «ДНР» и заводит дела на «террористов» ВСУ, кто-то «полицейский», кто-то тащит лямку в «министерствах» — сотни тысяч людей встроены в непризнанное образование на всех уровнях. Итак, что же они получили состоянием на лето 2019?



Роман Лягин, путешественник из подвала в СИЗО

Вторая мировая продолжалась 6 лет. Реформы Бальцеровича дали первый экономический рост через 4 года. Кровопролитие на востоке продолжается 5 лет — конца и края ему не наблюдается. За эти месяцы «республики» не признаны ни самой РФ, ни Сириями и Абхазиями. Только Южная Осетия отметилась с признанием — там создали «Внешторгсервис», чтобы выводить деньги с отжатых предприятий. Да что там «республики» — выборы, которые провели в Донецке и Луганске, Кремль «уважает», но не более того. Кремлевские пропагандисты много переливали из пустого в порожнее про Косово, но душка не хватило даже на это. Даже просто признать марионеточное правительство оккупированных территорий, а не прикрываться мирными жителями.

Read more...Collapse )

https://petrimazepa.com/ekskursii_k_pyatiletiyu_respubliki?fbclid=IwAR1NoLGeKMu7bO7ZPIsPRvxvVXjlWWZQ2qBkXwK5y7hUUlO3Lxhoeank-gM

[reposted post] О чём с вами разговаривать?

 
Мы читали.
Сводки с фронта. Потребности по волонтерке на фронт. Потребности по волонтерке для беженцев. Историю Украины. Настоящую историю Украины. Историю повстанческой армии, историю героев Крут, историю Голодомора, Бабьего Яра. Историю и географию переселения Крыма. Алгоритмы оказания первой помощи при огнестрельных ранениях и взрывотравмах. Стихи Лины Костенко, Сергея Жадана, Забужко и посты команды Ульяны Супрун, которые за волосы, как извесного барона, вытягивали нас из совкового невежества и рабства.

Мы слушали.
"Плине кача"...если вы не в курсе, что это - ютуб вам в помощь. Мы слушали подкасты по экономике, безопасности и самоучители родного языка. Потому что у нас родной язык украинский, а пишу я на русском, чтобы вам было понятней. Мы слушали тишину над руинами Донецкого аэропорта и колыбельные детям Киборгов... Мы слушали украинскую речь и хорошую украинскую музыку.

Мы смотрели.
В глаза матерей, сыновья которых находились в плену. В глаза политиков и журналистов, которые лгали нам. И продолжают это делать. Смотрели Победу Джамалы и на тортики лободы в вашем прямом эфире. Мы смотрели на автобаны Германии, на галереи Франции, на возможности и опыт. Пока мало смотрели, но будем делать это дальше. Мы смотрели первые фильмы со своими актерами, на своем языке со своей музыкой. Мы смотрели, как из раздолбаных бобиков выгружали результаты вашей братской любви. Мы смотрели, как города становились на колени во время похорон Героев. Мы смотрели, как вы расстреливали наши катера в Черном море, как горели подсолнухи в Илловайске и трещали стекла в окнах детского сада в Мариуполе. Мы смотрели новые спектакли и сериалы. Мы смотрели в душу реактора, заглядывая в свою.

Мы носили?
Если вы об одежде, то мы носили вышиванки. Как вторую кожу. Как тату и обериг. Жовтоблакитни и красно-черные ленточки на рюкзаках по всему миру. Чтобы нас - не дай бог! - не приняли за русских. Мы научились носить броники, берцы и международный паспорт. Мы носим покрышки под ваше посольство и кровь в госпиталя.

Мы ели.
Господи...
Да! Мы ели. Завтраки обеды и ужины. Черешню из Херсона, абрикосы Черноморска, картошку Черниговщины, виноград из Ужгорода и много другого. Включая сыры, вино и мясо из Евросоюза. Лучше чем те, которые вы раздавили бульдозерами под Москвой. Было ли нам вкусно? На войне не бывает вкусно. Бывает полезно и достаточно. А на поминках - горько... но мы не ели блины с лопат. И не будем.

Слава Украине!

"Мы", к сожалению, не вся Украина. Но мы те, кто не даст вам ни милиметра нашей свободы и воли.

Наталія Лелюх

[reposted post] Ми стали меншістю

Віталій Портников

Багато хто розповідає про реванш.
А я взагалі ніякого реваншу не вбачаю.

Реванш – дуже помилкова теза і дуже помилкове визначення. Якби це був реванш, нам було би дуже легко впоратися з цією ситуацією. Реванш – абсолютно простий інструментарій для нас, людей, які є прихильниками української державності.

Ми всі ці роки – 1991-2014-й – жили в класичному політичному просторі постколоніальної країни. Були ми – ті, хто хотів, щоб Україна була незалежною, демократичною, європейською державою. Базове, від чого ми відштовхувалися, – Україна не мала бути Росією по суті. Вона має свою душу, своє серце, свою історію, свою цивілізацію. Вона ближча до Європи. Тощо.

І були наші опоненти, в яких теж була абсолютно чітка програма дій. І вони теж були нам завжди абсолютно зрозумілі. Вони вважали, що та територія, на якій вони живуть, – це є все Росія, велика Росія, Російська імперія. Та сама Росія, про яку писали в підручниках ще дорадянської історії: «Русскій народ состоіт із вєлікоросов, малоросов і бєлорусов». Ось і малороси – найкраща частина «русского народа». Звичайно, вони мають бути якщо не в складі Росії, то в союзі з Росією.

Це дуже проста політична програма. Цю програму ми чули ще 1994 року від Леоніда Даниловича Кучми, і за неї проголосувала більшість виборців сходу і південного сходу України. Це політична програма Віктора Федоровича Януковича, яку він щиро поділяв.

Нам із цими людьми було легко, тому що в нас була фактично спільна система цінностей, тільки полярна. Ми бачили Україну – вони бачили Росію.

Ця країна була розділена таким чином до 2014 року.

У 2014 році ми могли би вважати, що кількість людей, які вважають, що Україна – це Україна, збільшилась внаслідок російського нападу на Україну. А кількість людей, які вважають, що Україна – це Росія, зменшилась. Зокрема й тому, що Росія окупувала велику частину територій, на яких проживало населення, яке вірило в те, що Україна – це Росія або принаймні частина російської цивілізації.

Можна сказати, що після 2014 року ми всі якось заспокоїлися, що надалі йтиметься про внутрішньоукраїнську боротьбу. І вони – це буде політична меншість, яку ми просто будемо поважати.

У принципі, наші прогнози виправдалися – вони стали меншістю. Ми бачимо, скільки людей голосує за Бойка і Вілкула. Але і ми, бачите, стали меншістю. Майже такою ж, як вони. А хто став більшістю? Ніхто. Просто з’явилося якесь «ніхто».

Ми вже бачили, як у 1917-1920 роках перемагають «ніхто» і «ніщо». Я просто згадав собі фабулу із Булгакова. Ви подивіться, там є дві групи героїв. Є такі інтелігентні росіяни, які грають на роялях, співають якихось там красивих пісень, люблять Росію всією душею, по операх ходять. І є українці, петлюрівці, з таким чубом. Вони розмовляють українською мовою і хочуть, щоб була Україна. Вони прийшли собі до Києва, щоб Україну захищати. І, звичайно, наші росіяни їх не люблять.

Ясно, що вони, в принципі, на ці території однаково претендують, і бачать у цій території батьківщину. Одні – Росію, другі – Україну. Але виграють не вони, а виграє щось незрозуміле, яке на цій території бачить просто миску з супом.

Всесоюзна комуністична партія (більшовиків) на чолі з Владіміром Леніним і Львом Троцкім – вона розуміла, що потрібно населенню, яке втомилося від війни. Три роки йде велика війна, люди хочуть, щоб вона закінчилася будь-якою ціною. Зрада, капітуляція – немає значення. «Просто нужно пєрєстать стрєлять».

Хто такі Ленін і Троцький, до жовтня 1917 року в Російській імперії знало з півсотні божевільних. Кіно не було – не було «Слуги народу». А в жовтні 1917 року вони вже при владі. А через кілька місяців вони розстрілюють робочу демонстрацію, і всі кажуть, що так і треба. Тому що робоча демонстрація захищала якісь-там Установчі збори. «А який рейтинг довіри в Установчих зборів? Хіба вони мають народне довір’я?». Якщо би ви почули промову члена політбюро Ніколая Бухаріна, любимця партії, слуги народу, виголошену під час розпуску Установчих зборів, ви би побачили, наскільки вона перегукується з промовою Президента України Володимира Зеленського [у момент оголошення розпуску парламенту під час церемонії інавгурації].

Розумієте, реванш проросійських сил – це той історичний момент, який надається до припинення нами. Але питання хаосу, на яке виявляється здатною відповісти група пройдисвітів, – це вже набагато складніше.

Наші опоненти – проросійські сили: Янукович, Бойко, Вілкули – завжди хотіли зберегти ті самі інституції, як і ми. Просто наповнити їх антиукраїнським змістом. Ми з ними воювали за те, щоб ці інституції забрати і переформатувати. А люди, які прийшли до влади сьогодні, мають на меті зруйнування інституцій, щоб правити у хаосі. Вони ще самі не знають навіщо. Але вони не вміють інакше.

З цієї точки зору завдання збереження інституцій набуває для нас першочергового значення. Нам треба захистити і відвоювати наші громадські політичні державні інституції. Ось яке історичне завдання стоїть перед нами як перед прихильниками української державності.

Я думаю, що Віктор Медведчук все робить абсолютно правильно. Я на його місці робив би те саме.

Медведчук використовує слабкість Української держави, слабкість інституцій. Наші інституції дуже сильно послабилися. Абсолютно чітко видно, що в центрі влади нікого немає. Там нема людей, які здатні ухвалювати якісь серйозні рішення і які взагалі розуміють, що відбувається.

Захід в умовах слабкого українського Президента, очевидно, не здатного керувати країною, починає усвідомлювати: те, що росіяни розповідали про Україну із 2014 року, виправдовуючи свої дії, не було аж таким брехливим. А що росіяни говорили Заходові про Україну? Вони ж не просто повторювали слова Путіна на адресу Буша: «Нема такої країни, нема такої мови». Вони також говорили, що в Україні немає державності. Якісь люди бігають по вулиці, і все вирішує вулиця. Нічого не працює. Суд? Судам дають гроші. Міністерства? Міністерствами керують олігархи...

Медведчук це розуміє рівно так само, як це розуміє Путін. Він бачить, що держава не працює. І нарощує в цьому хаосі анархії власний політичний вплив.

І навіть немає ніякого значення, хто й за кого проголосував. Коли ти контролюєш цілі ланки державного життя – телеканали, суди, певні міністерства, певних людей у парламенті – то вже байдуже, хто там Президент, хто не Президент. Це, фактично, ситуація Середньовіччя зі слабким монархом і феодалами, які контролюють по пів країни.

Путін сам вирішує, через кого він хоче розмовляти із Україною.

У попередні роки Медведчук мав напівофіційний статус людини, яка є співрозмовником Путіна. Все це, звичайно, завжди дуже гостро критикувалося. Втім, Петро Олексійович з притаманною йому впевненістю був переконаний у правильності своєї думки, і ця лінія тривала до самого завершення його каденції. Володимир Зеленський, прекрасно знаючи, що ця лінія не подобається суспільству, її немовби припинив, і сказав, що Медведчука там не буде. Ха! Та це сам Путін вирішує, з ким і через кого розмовляти. «Хто ти такий взагалі? Чого ти вирішуєш, хто буде, хто не буде?».

Люди, які прийшли до влади в Україні, не знають російського політичного світу. Вони приїздили до Росії тільки на корпоративні вечірки, їх запускали в коридор і виганяли. Він (Зеленський, – Z) не може навіть увійти в це коло. Він соціально далекий від цього. «Якийсь актор... Хто ти взагалі такий?».

З точки зору Путіна, ви його піддані. Тому варіантів два. Або ви розмовляєте з Путіним. Або ви не розмовляєте з Путіним, але здійснюєте тиск на Путіна з метою послаблення його режиму, відтак маєте відповідні результати.

Якщо люди не здатні це усвідомити – то що на них очікує? І що чекає на нас? Поразка. І багато-багато Медведчука.

Ми багато чим можемо дорікнути Медведчуку. Але він живе в реальному світі. З точки зору заробляння грошей і можливостей у тому своєму соціальному колі він живе у значно реальнішому світі, ніж десятеро Зеленських, ніж ми з вами разом узяті. Тому що він багатіє, посилюється і підіймається до найвищих сходинок.

Наша з вами проблема – ми не використовуємо слабкості для того, щоб посилюватися. А ми могли би робити те саме: купувати канали, проводити перемовини в іншій частині світу. Це не жарти. Політики націонал-демократичного табору, на відміну від політиків російського табору, все життя вважають, що їм не потрібно нічого купувати. А можна просто домовитися з Ігорем Валерійовичем, Рінатом Леонідовичем або ще з кимось. Посидіти у телевізійному екрані, дати велике інтерв’ю – і золотий ключик в них у кишені. Медведчук, Ахметов, Бойко, Фірташ, Льовочкін – вони готові витрачати мільярди. Вони розуміють, що це означає. Якщо хтось із національно-демократичних політиків іде цим шляхом, то його свої ж і закопують.

Вони все купують і посилюються, розуміючи ситуацію хаосу. А ми плачемо, тому що ми український народ, ми талановито вміємо переживати.

Для Владіміра Путіна і для російських сил важлива не перемога Зеленського чи поразка Порошенка, а важливе творення хаосу в Україні. Для хаосу можна задіяти різні інструменти. Наприклад, судову систему, тому що вона не вичищена. Політичну систему, тому що вона непрофесійна. Всюди, де можна плодити хаос, де можна зіштовхувати лобами, це будуть обов’язково робити.

Яким може бути результат? Приклад ми бачили у Молдові. Там ситуацію довели до абсурду – в тому числі й російськими зусиллями. Цей абсурд дозволив створити систему влади, яка поєднала проросійські партії з прозахідними партіями, які насправді ненавидять одне одного, тому що вони діаметрально протилежні. Для того, щоб створити російсько-західне керівництво, потрібен хаос. Тоді можна сказати американцям і європейцям: «Бачите, це все вже просто…».

Якщо хаос буде посилюватися, ми мусимо навчитися в ньому виживати. Ми не йдемо, а пливемо. Отже, нам треба просто не потонути в цій ситуації – доплисти до берега.

Який наш шанс? Я завжди про це говорив: Україна може залишитися тільки там, де залишаться українці. Ми з вами не перестанемо бути українцями – як політична нація (а хтось і етнічно). Тому нам, українцям, треба захистити Україну, кожен на тому рівні, на якому може захистити. Великої кількості союзників у нас немає ані в цій країні, ані за її межами. Але українці – не маленький народ. Саме тому тут збереглася мова. Хоча в багатьох народів Європи її вже немає. Саме тому тут збереглися цивілізаційні уявлення. Саме тому тут збереглася готовність до опору.

Не треба думати, що президентські вибори 2019 року підводять риску під цим. Не підводять. Тому що народні настрої – тут Владімір Владімірович правий як ніколи – змінюються так швидко, як ніде. Наше з вами завдання – змінити їх на свою українську користь. А не на їхню, російську.

Ми маємо справу з дуже плинним матеріалом, з водою. Цю воду нам потрібно влити в український горщик.

Не можна розчаровуватися в Батьківщині. Не думайте про людей, про народ... Народи можуть проходити різні етапи існування. Народи можуть помилятися. Подумайте про саму Україну і про себе в ній.



https://zbruc.eu/node/90641?fbclid=IwAR2hS04dzj1rTz5gCZ7HgQfLOiZayWikRdJ1lTaw8OZbvPKWelB_9M0XwZ4

[reposted post] Страх и отвращение 2019

- Что нужно понять про Зе-команду?.. что стало совершенно ясно за прошедший месяц с небольшим?..

1. Никакой команды нет. Есть набор людей, которые могли оказаться вместе только в рамках конкретной ситуации.
Например, Гончарук и Богдан. Нефедов и Разумков.
Всякая конкретная ситуация длится недолго.

2. Сам Зеленский мнения не имеет. За его ушно-ротовой аппарат борется несколько групп: от романтиков таможни в смартфоне, заканчивая конкретными деловарами от Коломбо.
Главной мамочкой (он же - первая леди), Зеленского является Богдан. Собственную супругу, Зеленский видит, я так понимаю, раза в три реже.

3. Никакой конкретной политики команда не проводит.
Есть набор хаотических движений/заявлений, которые поражают своей противоречивостью.
Единственный устойчивый вектор, который пока удаётся нашшупать - это тенденция к замирению с РФ.
Это означает, что Зеленский боится войны.
И особенно боится принимать конкретные решения по войне.
Оно и понятно: Украина приходяща, а российский кино-бюджет - вечен.
Поэтому, Зеленский охотнее других слушает тех, кто подталкивает его «к миру».

читать дальшеCollapse )
Меня постоянно спрашивают (на самом деле - нет, но я же должен поднять себе значимость), о чем должны были бы говорить честные политические силы, если бы они существовали? В общем, моя немного сумбурная версия, написанная языком понятным 73%, изложена ниже.

1. Итак, коммуналка должна быть дорогой и цена на нее будет расти. Причина простая - энергоносители стоят примерно одинаково дорого везде сейчас, а в нашем случае - еще и нужны дополнительные деньги на модернизацию всяких труб, проводов и прочей фигни, которая нам досталась от СССР.
Единственный способ снизить комуналку - это дотировать тебя из бюджета страны, вкладывая меньше денег в создание рабочих мест, строить меньше больниц и детских садиков. Короче говоря - проедать своё будущее.
Депутат, который обещает низкие коммунальные платежи - сделает тебя, твою семью и всю страну беднее.

2. Лучший и самый быстрый способ сделать всех нас богаче - это создать больше рабочих мест. Создать больше рабочих мест можно только путем вкладывания своих или чужих денег в создание или модернизацию предприятий в стране. Причём в идеале ни правительство ни депутаты не должны делать создавать предприятия - это должен делать частный бизнес, а власть должна лишь создавать здоровый бизнес-климат в стране. Сюда входят честные суды, разумные по размерам и простые по управлению налоги, минимизация бюрократии, ликвидация государственного "рекета" и т.п.

3. Нет, парламент не может проголосовать и сделать тебе зарплату в $4000. Президент тоже не может. Ладно, тут я немного приврал, они могут, но тогда ты станешь безработным - см.Венесуэлла. Закон экономики такой, жаль этому не учат в школе.
Когда моя зарплата станет такой как в Европе? Только тогда, когда за тебя будут соревноваться несколько работодателей сразу. Не обязательно в твоем городе. Вариант с тем, что ты востребован где-то в стране ЕС тоже заставит твоего работодателя поднять тебе зарплату. Не удивляйся, что многие политические силы будут в связи с этим делать абсолютно все, чтобы прикрыть безвиз. Ксати, я пишу этот пост из маленького города под названием Никополь, тут завод ищет рабочих с зарплатой от 25 000 гривен.

4. Почему не получится разбогатеть забрав деньги у Порошенко? Ну во-первых, он их нам так просто не отдаст, а во вторых - если разделить его 700 миллионное состояние на 46 миллионов украинцев, то выйдет по 16 баксов на нос. Не хватит толком пива попить.
Почему не получится разбогатеть забрав деньги у других олигархов? Ну во-первых, они их так просто не отдадут, а во вторых - если разделить всё их богатство на каждого украинца, то пива попить всё равно не получится. К моменту окончания дележа в стране не останется никого, кто бы варил и продавал пиво, еду, одежду и т.д. Проверено СССР.

читать дальшеCollapse )
Ну говорю, латентная вата. Прям вот чей Крым спросить хочется. А в чем, собственно противоставление, милейший? Можно в примерах, так сказать? Оскорбились бедные, мовный патруль заколебал, лол :) Может русский вторым государственным забацать, как вы думаете?

Да, и главное- а че это тебе РПЦ ФСБ вдруг жалко стало? Верь во шо хочешь, а этот филиал ФСБ но в рясах должен быть уничтожен. И это не вопрос веры- это вопрос национальной безопасности. Это я как атеист утверждаю

View the entire thread this comment is a part of

"Почему вы не уважаете выбор большинства?" спрашивает меня какой то парень в белом.

Ниже подборка ответов на этот вопрос.
(спойлер: Потому что количество людей, разведенных наперсточником, не свидетельствует о честности и достоинстве наперсточника. К тому же нам не впервой – один выбор миллионов уже гнал до Ростова.)
Read more...Collapse )
http://www.cultin.ru/singles-gaudeamus



«Гаудеамус» восходит к жанру застольных песен вагантов — средневековых бродячих поэтов и певцов, среди которых были и студенты.

В течение нескольких веков песня передавалась устно и поэтому имеет много вариантов. В печатном виде текст «Гаудеамуса» впервые появился в 1776 году, а в 1781 странствующий писатель Христиан Вильгельм Киндлебен придал ему форму, сохранившуюся до настоящего времени.

Известный мотив песни утвердил, вероятно, композитор XV века Йоханнес Окегем (или Окенгейм).

Текст и перевод

Ниже приводится один из вариантов латинского текста песни и вольный перевод. Первые две и последняя строки каждого куплета исполняются дважды. Таким образом, строки каждого куплета исполняются в следующем порядке: I, II, I, II, III, IV, V, V. В российских вузах гимн традиционно исполняется в сокращённом варианте — только первый и четвёртый (иногда также и пятый) куплеты.

Латинский текст
Транскрипция
Перевод
1: Gaudeamus igitur
Juvenes dum sumus!
Post jucundam juventutem
Post molestam senectutem
Nos habebit humus!

2: Ubi sunt, qui ante nos
In mundo fuere?
Vadite ad superos
Transite ad inferos
Ubi jam fuere!

3: Vita nostra brevis est
Brevi finietur
Venit mors velociter
Rapit nos atrociter
Nemini parcetur!

4: Vivat Academia!
Vivant professores!
Vivat membrum quodlibet!
Vivant membra quaelibet!
Semper sint in flore!

5: Vivant omnes virgines
Graciles, formosae!
Vivant et mulieres
Tenerae, amabiles
Bonae, laboriosae!

6: Vivat et res publica
Et qui illam regunt!
Vivat nostra civitas
Maecenatum caritas
Qui nos hic protegunt!

7: Pereat tristitia
Pereant dolores!
Pereat Diabolus
Quivis antiburschius
Atque irrisores!

1: Гаудэамус игитур
Ювэнэс дум сумус!
Пост юкундам ювэнтутэм
Пост молестам сэнэктутэм
Нос хабебит хумус.

2: Уби сунт кви антэ нос
ин мундо фуэрэ?
вадитэ ад супэрос,
транситэ ад инфэрос,
уби ям фуэрэ!

3: Вита ностра брэвис эст
Брэви финиэтур
Вэнит морс велоцитэр
Рапит нос атроцитэр
Нэмини парцэтур.

4: Виват Акадэмиа!
Вивант профессорэс!
Виват мембрум кводлибэт!
Вивант мембра квэлибэт!
Семпер синт ин флорэ!

5: Вивант омнес виргинэс
Грацилес, формозэ!
Вивант эт мулиэрэс
Тэнэрэ, амабилес
Бонэ, лабориозэ!

6: Виват эт республика
Эт кви иллам рэгунт!
Виват ностра цивитас
Мэцэнатум каритас
Кви нос хик протегунт!

7: Переат тристициа
Переант долорэс!
Переат Диаболюс
Квивис антибурсхиус
Аткве ирризорес!

1: Итак, будем веселиться
пока мы молоды!
После приятной юности
после тягостной старости
нас возьмёт земля.

2: Где те, кто прежде нас
В <этом> мире были?
Ступайте к небесным богам,
Перейдите в царство мертвых,
Там они уже побывали!

3: Жизнь наша коротка
скоро она кончится
Смерть приходит быстро
уносит нас безжалостно
никому пощады не будет.

4: Да здравствует университет
да здравствуют профессора!
Да здравствует каждый член сообщества
да здравствуют все его члены
да вечно они процветают!

5: Да здравствуют все девушки
изящные и красивые!
Да здравствуют и женщины
нежные, достойные любви
добрые, трудолюбивые!

6: Да здравствует и государство
и тот, кто им правит!
Да здравствует наш город
милость меценатов
которая нам здесь покровительствует.

7: Да исчезнет печаль
Да погибнут скорби наши
Да погибнет дьявол
Все враги студентов
И смеющиеся над ними!





Некоторые другие варианты текста и история: http://graecolatini.bsu.by/htm-texts/gaudeamus-text.htm